Будова слова
Морфеміку ще називають будовою слова. І не дарма, адже префікс, суфікс, корінь, закінчення, основа — це ті цеглинки, з яких складається кожне слово
Морфеміка — розділ мовознавства, що
вивчає значущі частини слова (морфеми); він вивчає будову слів.
Більшість
слів мови містять кілька частин, або морфем, у своєму складі. Значущими
частинами слова є корінь, префікс, суфікс, закінчення.
Порядок
розташування частин слова такий:
префікс —
корінь — інтерфікс — корінь — суфікс — закінчення — постфікс.
Основа — частина слова без
закінчення. Вона виражає лексичне значення слова, тому є спільною для всіх
форм слова (міст-о, міст-а, міст-у, міст-ом).
Лише з
основи складаються незмінювані слова, а саме:
- незмінювані іменники: манто,
ситро, таксі, Марокко;
- форми дієслова — інфінітиви: писати,
читати, любити;
- форми дієслова —
дієприслівники: писавши, читаючи, люблячи;
- форми дієслова — безособові
форми на -но, -то: писано, читано, люблено;
- прислівники: безоглядно,
сміливо, по-перше, натщесерце, по-українськи.
Незмінювані
слова не мають ніякого закінчення: читати, солодко.
Закінчення — змінна значуща частина
слова, що виражає його граматичне значення (рід, число, відмінок, особу, час
тощо,) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні. Наприклад, у
слові весняна закінчення |а| вказує на жіночий рід, однину, називний відмінок.
Закінчення
мають усі змінні слова, хоча воно може бути нульовим, тобто таким, що не виражається
звуком і не позначається літерою, але має певне граматичне значення: лісП,
(чоловічий рід, однина), прочитавО (минулий час, чоловічий рід, однина).
Не мають
закінчень незмінювані слова:
—
прислівники (тихо, увечері, здалеку);
— дієприслівники (співаючи, прибігши);
— інфінітив дієслова (любити, знати);
— незмінювані слова іншомовного походження (таксі, поні, бюро).
Деякі
змінювані слова мають нульове закінчення.
Нульове
закінчення — це
матеріально не виявлене закінчення, про існування якого в слові робимо
висновок, порівнюючи це слово з іншими його формами.
Вести мову про
нульове закінчення є необхідність, оскільки матеріальна відсутність закінчення
все одно має граматичне значення. Наприклад, у слові стіл нульове закінчення
вказує на те, що це іменник чоловічого роду однини в називаному відмінку так
само, як у слові столу закінчення -у вказує на те, що це іменник чоловічого
роду однини в родовому відмінку.
Корінь — головна значуща частина
слова, що містить спільне значення спільнокореневих слів (воля, воленька,
звільнити). Корінь є носієм лексичного значення. Коренем слова називається
спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення.
Зауважте!
Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями. Так,
у словах гора, горе, горювати, угорі однаковий корінь гор, однак ці слова не є
спільнокореневими, оскільки корінь у них має різне лексичне значення. Тому
маємо дві групи споріднених слів: гора, угорі, гірка; горе, горенько,
горювати.
Префікс — значуща частина слова, що
стоїть перед коренем і слугує для творення слів із новим лексичним значенням
або відтінком у значенні: осінній — передосінній, чекати — зачекати.
Більша
частина префіксів української мови є словотвірними, тобто допомагають
утворювати нові слова.
Суфікс — значуща частина слова, яка
стоїть після кореня та слугує дія творення слів з новим лексичним значенням або
відтінком у значенні: учити — учитель, калина — калинонька).
Різновидом
суфікса є частка -ся(-сь), яка стоїть у кінці дієслів. Такий різновид суфікса
називається постфікс: хвилюватися).
Словотвір — розділ мовознавства, що
вивчає способи та особливості творення похідних слів.
Непохідні
слова — не
утворені від Інших слів (основа складається лише з кореня: неб[о], літ[о],
тих[йи])
Похідні
слова —
утворені від інших слів; можна простежити їхній спосіб творення: небесний,
літній, тихенько.
Твірне слово — слово, яке повністю «лягає»
в основу похідного слова: холод — холодний, ліс — праліс.
Твірна
основа —
частина слова, від якої творяться нові слова: кобза — кобзар, читати — читання.
Словотворчі
засоби —
префікси та суфікси, за допомогою яких утво-рюються нові слова: підсніжник —
сніг.
1. Спільнокореневим до слова гора є
А горянка
Б горечко
В горючий
Г гороскоп
2. Спільнокореневим до слова «колоти» є
А кілочок
Б довкілля
В колосальний
Г
заколоситися
3. Помилково утворено слово
А виконавиця
Б
гардеробщиця
В кравчиня
Г
вихователька
Д
спортсменка
4. Не відмінюються всі слова в рядку
А бюро,
журі, шитво
Б кенгуру,
турне, ательє
В графіті,
вапно, жалюзі
Г тире,
інтерв’ю, вікно
5. Суфікс -ев- має прикметник, утворений від
слова
А край
Б груша
В кущ
Г кварц
Д вечір
6. Суфікс -ик має однакове значення в усіх
словах, ОКРІМ
А історик
Б братик
В зайчик
Г лебедик
7. Не мають закінчення обидва слова в рядку
А ухвалено,
збудований
Б сорок,
по-полтавськи
В горілиць,
плакучі
Г
запанібрата, змито
8. Суфікс -ен- має однакове значення в
усіх словах, ОКРІМ
А зайченя
Бкошеня
В печеня
Г козеня
9.
Спільнокореневими до слова роса є всі слова, ОКРІМ
А росинка
Б зрошення
В рослий
Г росяний
10. Іменником є виділене слово в реченні
А Яке добре
гостювання було завжди в бабусі!
Б З усіх
іспитів він отримав «добре».
В Мені давно
не було так добре й затишно.
Г У нього
було добре, щире серце.
