З досвіду роботи

Конспекти уроків 7 кл.

Номінація. Авторський розвивальний урок

Література рідного краю. Богдан Бастюк. Гумористичні твори. 8 клас

Узагальнення  й  систематизація  вивченого  про  відокремлені члени речення 8 клас

Леся Українка "Давня казка"

Хмари слів Леся Українка

Конспекти уроків та дидактичні матеріали

ГОТУЄМОСЯ ДО ОЛІМПІАДИ

Літерату́ра за рода́ми (літературні роди) поділяється на три групи — епос (епіка), лірика, драма.

Літературний жанр —

серед епічних творів найчастіше виділяють такі жанри (види): казка, байка, легенда, оповідання, новела, повість, роман, епопея та ін.;

 серед ліричних: ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма та ін.;

серед драматичних: трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс та ін.

Мотив - це тема ліричного твору, коли аналізують ліричні твори то кажуть не тема, а мотив. 

Тема (у літературі) — коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.

Композиція - це побудова літературного твору, тобто доцільний, з точки зору автора, порядок, у якому розгортаються події, з'являються персонажі.

 Одним з найважливіших компонентів коипозиції є сюжет - подія чи система подій, через які розкривається конфлікт і характери персонажів за певних умов.

Виділяють такі елементи традиційного сюжету:
- експозиція ( початкова частина твору, де автор ознайомлює читача з героями, місцем подій, оставинами тощо);
- зав'язка (подія чи ряд подій, що стануть причиною конфлікту);
- розвиток подій;
- кульмінація ( момент найбільшого напруження у творі (їх може бути кілька або не бути жодного));
- розв'язка ( завершення розвитку подій);

 Крім сюжету композицію творять позасюжетні елементи:
- ліричні відступи ( моменти, коли автор висловлює власне ставлення до героїв, роздуми з приводу описаних подій);
- описи (пейзажі, інтер'єри, екстер'єри, портрети);
-діалоги, монологи, полілоги (для глибшого розкриття характеру героїв).

Віршові розміри.

Віршовий розмір	Приклад
Ямб — двоскладовий розмір із наголосом на другому склад	На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала...
Хорей — двоскладовий розмір із наголосом на першому складі	Хaй важкa дорога, Хaй похмyрі днини,— Всe зроби, що змога, На користь країни.

Художні засоби

Назва	Характеристика	Приклади
Епітет	Художнє означення, за допомогою якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта.	«трепет щастя», «вечора синь», «просинь мети»;  «щастя золотого», «стежки, скриті, інтимні», «грім залізний», «синь прозора», «гори найсвятії», «невсипущий мозок»,
Порівняння	В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.	Сполучники: «круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло», «мов зачарований, стоїть Бахчисарай»; Ор.В.: «горами хвилі підійма»; Стверджувальна форма: «…дівчинонька така гарна, як зіронька»; Заперечення: «ой то не зоря — то дівчина моя»;
Метафора	Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності, аналогії, що міститься в їх семантиці, скрите порівняння, може бути розгорнуте в порівняння.	«Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «скрізь і завжди він з вояцтвом…», «сплять — вкриваються вітрами», «облетіли надії».
Алегорія	Перенесення значень одного кола явищ на інше, напр.. відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів, явищ природи, іносказання.	«Вовк та ягня» (поміщики та селяни, або сильний, жорстокий та слабкий, незахищений).
Символ	Заміна абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом.	Голуб – символ миру, свічка і символ краси («Є дівчина, якби сюди ввійшла — померкли б всі свічки та всі красуні») і символ життя («І ось в крові, в багні весільна сукня. І згасла свічка, як твоє життя»), і символ небезпеки («Завчасно ви глузуєте, панове, Дивіться як би свічка ця пожежі нам, бува, не наробила»).

Гіпербола	Перебільшення.	«Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море», «Тобі я кину всі квітки до ніг…»
Рефрени (повтори)	Неодноразове повторення тих самих слів і висловів для підкреслення важливості.	Тавтологія – повторення одного й того ж чи близького за змістом або звучанням слова: «рано-вранці новобранці», «ворон-птах», «сад-виноград». Анафора – повторення слова чи словосполучення на початку речення або віршованого рядка, єдино початок: «Може, то тільки легенда… Може, то казка знадлива… Може, то відьма-гарячка… Може, і в сніжних пустелях…» Епіфора – повторення слова чи словосполучення в кінці рядка або речення: «Свята брама одчинилась. Козака впустили, і знов брама зачинилась, навік зачинилась».
Інверсія	Зворот поетичної мови з незвичайним порядком слів.	«Лягло кістьми людей муштрованих чимало», «аби хто-небудь, мислію возросший до мене часом слух свій прихилив», «відношень дивних я знавець тонкий».
Паралелізм	Паралельне зображення чимось подібних предметів.	«Ой річеско, голубонько! Як хвилечки твої — пробігли дні щасливії і радості мої! До тебе, моя річечко, ще вернеться весна; а молодість… не вернеться — не вернеться вона!..»
Алітерація	Повторення приголосних звуків.	«Плили хмаринки, немов перлини… Набігли тіні — і… ждуть долини. Пробігли тіні — сумні хвилини.» (Н та Л)
Асонанс	Повторення голосних звуків.	«Усе міняється, оновлюється, рветься, рветься, у ранах кров’ю сходить, з туги в груди б’є…» (Е, О, У)

Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які посилюють увагу читача до певного виразу. Риторичні фігури поділяються на 4 типи:

а) риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є абстрактними;

б) риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді;

в) риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не існувало;

г) риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття;

Художня література має свої специфічні функції. Найголовнішими серед них є: 

—  пізнавальна  (дає  відомості  про  світ,  людину,  культуру,  природу);

— виховна (формує особистість читача, його культуру); (художня література сконденсовує в  собі духовний набуток 

людства і   передає його від покоління до покоління).

— розвиваюча (розвиває увагу, пам’ять, мислення);

— світоглядна (формує світогляд читача);

— комунікативна (розвиває мовлення, формує його культуру);

— гедоністична (художня література несе насолоду);

— естетична (розвиває естетичний смак, несе уявлення про прекрасне);

АЛГОРИТМ СИНТАКСИЧНОГО РОЗБОРУ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
1. З’ЯСУЙТЕ ВИД РЕЧЕННЯ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ
Розповідне. Питальне. Спонукальне.
2. УКАЖІТЬ ВИД РЕЧЕННЯ ЗА ЕМОЦІЙНИМ ЗАБАРВЛЕННЯМ
Окличне. Неокличне.
3. ВИДІЛІТЬ ГРАМАТИЧНУ ОСНОВУ. З’ЯСУЙТЕ , ЯКИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ ВИРАЖЕНІ ПІДМЕТ І ПРИСУДОК
4. ВИЗНАЧТЕ ВИД РЕЧЕННЯ ЗА ГРАМАТИЧНОЮ ОСНОВОЮ
Двоскладне. Односкладне.
5. ВИЗНАЧТЕ ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Додаток. Означення. Обставина.
6. ВИЗНАЧТЕ ВИД РЕЧЕННЯ ЗА НАЯВНІСТЮ ДРУГОРЯДНИХ ЧЛЕНІВ
Поширене. Непоширене.
7. УСКЛАДНЕНЕ ЧИ НЕУСКЛАДНЕНЕ
Звертання. Вставні слова та словосполучення.

зразок

Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу (О.Десняк).

1. Речення просте.
2. Розповідне.
3. Неокличне.
4. Двоскладне: поширене, по­вне, неускладнене.
5. Підмет Марійка, простий виражений іменником.
6. Присудок диви­лась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу.
7. У групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (диви­лась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'я­зком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкмет­ником, залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження.